Архів новин
«   »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
Сьогодні 238
Вчора 783
За цей тиждень 1021
За минулий тиждень 5848
За цей місяць 13906
За минулий місяць 14073
За весь час 645869
29 Грудня 2017
До Барського бюро правової допомоги звернулася громадянка К. з питання позбавлення батьківських прав батька дитини, оскільки батько є громадянином іноземної країни, з яким уже протягом кількох років не підтримуються зв’язки, який не виявляє інтересу до життя дитини, не виконує свої батьківські обов’язки з її виховання і утримання тощо.

На превеликий жаль, допомогти їй у вирішенні питання про обмеження батьківських прав батька дитини, який є іноземцем, неможливо з наступних причин.

Для початку необхідно дослідити мету законодавчого регулювання позбавлення батьківських прав і його правових наслідків. Позбавлення батьківських прав – це гарантований державою інструмент для захисту прав та інтересів дитини від невиконання або неналежного виконання батьками своїх обов’язків по відношенню до дитини, від їх жорстокого поводження та протиправної поведінки щодо дитини. З-поміж підстав для позбавлення батьківських прав, визначених законодавчо, для нашого випадку найбільше підходить ухилення від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини (ч. 2 п. 1. ст. 164 СК України). 

Склалась така ситуація, коли батько востаннє бачив дитину понад 10 років тому. Не повідомляючи матері своєї дитини про своє місце проживання, він свідомо не бере участі у вихованні дитини, оскільки перешкод чи заборони щодо побачень йому ніхто не чинить. Підставою для пред’явлення позову позбавлення батьківських прав батька дитини є ухилення від виконання ним обов’язків по вихованню своєї дитини. Але надаючи консультацію клієнту, спеціалісти бюро зіткнулися з проблемою підсудності даної справи. 

Справа, про яку йдеться, ускладнена іноземним елементом – батько дітей є громадянином іноземної країни. Згідно ст. 414 ЦПК (в попередній редакції) України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, Законом України або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. 

На сьогоднішній день дане питання регулюється ст. 497 ЦПК України, згідно якої підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Як бачимо, докорінно нічого не змінилося за правилами цивільного процесуального судочинства.

У ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право» перелічені випадки, коли суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом. Цікаво, що п. 4 вказаної статті закріплює, що однією з підстав для прийняття справи в провадження українськими судами є проживання позивача в Україні у справах про сплату аліментів або встановлення батьківства. 

На жаль, законодавець не розширив цю норму випадками, коли йдеться про позбавлення батьківських прав. Можливо, у обмеженій кількості випадків нашим громадянам і судам у визначенні підсудності справ з іноземним елементом допомагає п. 2 тієї ж ст. 76, який передбачає правомірність звернення до українського суду, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження. 

Проте, у випадках невиконання батьками-іноземцями своїх батьківських прав по вихованню дітей відсоток справ, коли матері знають про місце проживання/знаходження/реєстрації батьків, мізерний. 

Мати і дитина - громадяни України, народилися, зареєстровані і постійно проживають в Україні, лише батько є громадянином іноземної держави. Стаття 77 ЗУ «Про міжнародне право» перелічує випадки виключної підсудності судам України справ з іноземним елементом, свідчить, що український законодавець у цьому питанні стоїть на позиції прив’язки до місця проживання дітей і батьків в Україні у спорах щодо правовідносин між ними. 

На практиці спостерігається, коли батько-іноземець, проживаючи в Україні, не реєструє офіційно тут своє місце проживання або сім’я повертається до України з-за кордону (на превеликий жаль, навіть є випадки, коли батько змушує дружину і дітей повертатися додому, а сам залишається проживати за кордоном), і реєстрація місця проживання батька не здійснюється, а тому у разі конфлікту члени його сім’ї не можуть захистити свої права, виходячи з правил виключної підсудності згідно ЗУ «Про міжнародне приватне право».

Гаазька конвенція з питань цивільного процесу 1954 року, Гаазька конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року не регулюють питання юрисдикції судів у обтяжених іноземним елементом справах про позбавлення батьківства.

Вирішальну роль у доказуванні підсудності даної справи українському суду може слугувати збережена копія паспорта з відміткою про реєстрацію місця проживання відповідача у належній їй квартирі, будинку в Україні. В нашому випадку була відсутня інформація про реєстрацію на території України іноземцем-батьком, що зводить вирішення даної справи нанівець.

Позбавлення батьківських прав батьків-іноземців залишається нездійсненною мрією для багатьох українських матерів, які самостійно виховують дітей від батьків-іноземців, котрі внаслідок різноманітних причин не були в Україні або не реєстрували тут своє місце проживання, які, не підтримуючи зв’язків із родиною, не повідомляють про своє місце проживання, ховаючись за завісу захисту персональних даних. 

Проблема може бути вирішена шляхом внесення змін до п. 4 ч. 1 ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право», якими закріпити, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо у справі про позбавлення батьківства позивач має місце проживання в Україні.

Барське бюро правової допомоги
Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги:
23000, Вінницька область, м.Бар, вул. Героїв Майдану, 6 (1-й поверх), 
тел. (04341) 2-15-55.